РОЛЬ УКРАЇНСЬКОГО ПІСЕННОГО ФОЛЬКЛОРУ У ФОРМУВАННІ

ЕСТЕТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ УЧНІВ

Одним із найважливіших чинників формування духовного світу
підростаючого покоління є звернення та залучення до різножанрової народної
пісенної спадщини. Музична культура людини – це органічна частина духовної
культури народу, до якого вона належить або серед якого вона живе. Сучасні
навчальні програми характеризуються реалізацією концепції музичного
виховання школярів на основі української національної культури. Вона,
головним чином, полягає у визнанні провідної ролі музичного фольклору в
музично-естетичному вихованні дітей; у зверненні до народної музичної
творчості крізь призму її життєвих зв’язків з духовним, матеріальним та
практичним світом людини; в розгляді українського музичного фольклору в
діалектичній єдності з фольклором інших народів; у розкритті естетичного
змісту народної музики на основі осягнення школярами суті та особливостей
музичного мистецтва.
Варто зазначити, що реалізація творчого потенціалу особистості у процесі
прилучення її до історико-культурних традицій народу, збереження та
поступовий розвиток активності, властиві молоді і на подальших етапах життя,
постають однією з найбільш складних проблем сучасності. Розв’язання цієї
проблеми можливе тільки за умови доцільної організації педагогічною наукою
соціального середовища та цілеспрямованого впливу на глибинні механізми
особистості. У підлітковому віці пробуджується інтерес до соціальних,
моральних та естетичних проблем, з’являється потреба пізнати цілісну картину
світу, його будову, історію, культуру свого народу, поглиблюється увага до
художньої форми творів мистецтва та їх внутрішнього змісту. Саме у цей час
розвитку особистості школярів фольклор спроможний виховувати у молодої


людину громадянську, національну самосвідомість, відкривати їй духовний світ
цінностей, тому що моральні та естетичні ідеали людського співжиття у
фольклорних творах буквально «переплавлені» в емоції, співпереживання і
мають потенційну здатність ефективно формувати особистісні переживання та
почуття.
Специфіка використання фольклорних творів у вихованні молоді
розглядається у працях філософів та істориків – М. Аркаса, М. Грушевського, а
М. Костомарова, І. Огієнка, О. Субтельного та інших, які наголошували на
тому, що джерела народної мудрості дають матеріал для творчого
самовиявлення, навчання й виховання, а безпосереднє прилучення до
фольклору активізує можливості особистості у здобутті знань, збагачує емоції,
почуття тощо. Наукові праці К. Абишева, А. Анаркулової, О. Апраксіної, В.
Бабія, А. Владимирової, Р. Дзвінкої, Ю. Мандрика, Н. Сивачук, В. Стрельчук,
В. Шацької та інших свідчать про те, що основою системи музично-естетичного
виховання та розвитку творчих здібностей школярів є народна музична
творчість.
Фольклор – це різножанрові твори, що виникають в певному середовищі,
передаються з уст в уста з давніх-давен, зазнаючи певних змін, мають
ритуально-магічне, обрядове, естетичне, розважальне, виховне значення.
Термін «фольклор» запровадив 1846 року англійський археолог Вільям Томс,
який під псевдонімом А. Мертон надрукував у часописі «Атенеум» статтю «The
Folklore». Тим самим, він дав ім’я явищу, яке в Європі вивчали вже протягом
кількох століть, але називали по-різному, розпливчасто та описово. «Folk»
означало у нього народ, «lore» – мудрість, а поєднання цих слів вчений
визначив як «неписану історію, що фіксує залишки давніх вірувань, звичаїв і
подібного в сучасній цивілізації». Проминуло ще півтора сторіччя, і тепер
більшість фахівців переконані, що існує фольклор, тісніше пов’язаний саме із
«сучасною цивілізацією», проте відносно конкретного наповнення терміну
«фольклор» згоди вони так й не дійшли [5]. Термін «фольклор»
запропонований у науковий обіг Вільям-Джон Томсоном як показник


«неписаної історії, що фіксує залишки давніх вірувань, звичаїв і подібного в
сучасній цивілізації». Офіційно це поняття було визнане англійським
Фольклорним товариством в 1879 році [6, c. 34].
Вагоме місце в скарбниці народної творчості належить музичному
фольклору, який знайшов своє найбільш повне вираження в пісні, що є
найпростішою та найпоширенішою формою вокальної музики. У пісні
поетичний образ поєднується з музичним, а характерними рисами пісні є
наявність у ній закінченої, самостійної, наспівної мелодії, простої структури та
відповідності музики загальному змісту тексту без його деталізації. Народна
пісня – це душа народу, його історія. Пісенна творчість українського народу
складалась і збагачувалась протягом століть, тому її розглядають як справжній
золотий фонд української музичної культури. Народна пісня є мовою народу,
його історією, національним багатством і культурою.
Формування естетичної свідомості учнів засобами пісенного фольклору
розглядається у філософській та педагогічній літературі в якості
цілеспрямованого процесу пізнання цінностей народного мистецтва та
виявлення здатності до їх творчого освоєння. Ця якість особистості свідчить
про рівень її естетичного розвитку та має прояв у різних видах діяльності в
галузі конкретного виду мистецтва. Для виховання естетичного ставлення до
української народної музики у дітей треба передбачити рівень їхнього загально-
естетичного розвитку, виявити естетичні потреби й інтереси, притаманні
школярам даного віку.
Ефективність використання пісенного фольклору з метою формування
естетичної свідомості забезпечується тим, що основні функції школи і
культурно-освітнього закладу як поліфункціонального центру значною мірою
відповідають структурі процесу виховання учнів засобами фольклору. Окремо
зазначимо, що важливими стають такі вимоги:
1) коригування програми діяльності закладів культури з розвитку творчої
активності учнів – відповідно до планів навчально-виховного процесу шкіл, а
також до загального плану роботи організації;


2) врахування особливостей програм факультативного курсу з етнографії,
фольклору та народознавства.
Педагогічне керівництво діяльністю учнів із застосуванням фольклору
для формування естетичної свідомості є можливим за певних умов:
1) взаємодоповнення мети та завдань у естетичному вихованні учнів у
процесі фольклорно-етнографічної діяльності;
2) взаємна зацікавленість соціальних інститутів у встановленні взаємодій;
3) створення товариств з вивчення фольклору та інших структур, що
забезпечить спільне планування, регуляцію взаємодії соціальних інститутів за
основними напрямами фольклорно-етнографічної діяльності в регіоні;
4) взаємне інформаційне забезпечення працівників освіти й культури
щодо процесу естетичного виховання учнiв, тенденцій його зростання,
побудова виховного процесу згідно з результатами діагностичного обстеження
особистості підлітка;
5) наявність кваліфікованих кадрів, здатних організувати художньо-
творчу роботу серед учнiв;
6) узагальнення досвіду, нагромадженого в Україні та за кордоном,
використання його для коригування педагогічної діяльності, удосконалення
виховного процесу, постійне модифікування програм виховання творчої
особистості як стрижня створення науково обґрунтованої системи взаємодії
соціальних інститутів [4, c. 180].
Одним із методів формування естетичної свідомості засобами фольклору,
на наше переконання, може бути варіант етапності:
1) пізнавальний (нагромадження «фольклорних знань» і подальші
інтелектуально-операційні дії);
2) емоційно-смисловий (розвиток здібностей до художньо-творчого
переживання і співпереживання, формування естетичної, чуттєвої культури);
3) художньо-діяльнісний (практична реалізація засвоєних «фольклорних
знань», навичок емоційно-чуттєвого сприйняття творів фольклору у процесі
організації та проведення народних свят, обрядів, експедицій).


Загалом фольклор – це складне, синтетичне мистецтво. Він тісно
пов’язаний з народним побутом, обрядами і відображає особливості різних
періодів історії. Фольклор містить в собі весь комплекс духовної сутності
народного життя, світосприймання та естетичний ідеал народу, його моральні
норми, психологію і тому служить важливою і необхідною базою, з метою
виховання підростаючого покоління, освоєння культурних цінностей та
формування естетичної свідомості.

Література:

1. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / Київ : Либідь,
1997. 374 с.
2. Грица C. В ім’я збереження фольклору / Фольклор у просторі та часі /
Тернопіль. 2000. 226 с.
3. Комарова А. И. Эстетическая культура личности. К.: Вища школа, 1988.
149 с.
4. Лі Жуйцін. Критеріально-рівнева характеристика розвиненості музично-
естетичного смаку підлітків у процесі співацького навчання / Актуальні
питання мистецької освіти та виховання.  Суми: СумДПУ імені А. С.
Макаренка, 2018. № 1 (11). С. 180-188.
5. Лі Жуйцін. Методичне забезпечення розвитку музично-естетичного
смаку підлітків / Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні
технології. – Суми: СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2018.  № 4 (78). С.
313-324.
6. Український фольклор / Упор.: О. М. Семеног, А. І. Сторожук. Глухів:
РВВ ГДПУ, 2001. 92 с.
7. Фількевич Г. Зачарований піснею / Музика. 1994. № 4. С. 10–12.
8. Эстетическое воспитание школьников: Вопросы теории и методики / Под
ред. М. Д. Таборидзе. М.: Педагогика, 1988. 104 с.

                                          Творчі завдання 
                                     
Ментальна карта 

Обговорення

Віртуальнаекскурсія в Ермітаж

Проект

Тести

Інтерактивний плакат

Віртуальна екскурсія музей мистецтва метрополітен   у нью-йорку

Музей мистецтва Метрополітен — відомий художній музей США, заснований в Нью-Йорку в 1870 (міститься в центральному парку, філія — у парку Форт-Трайон). Один з найвідвідуваніших музеїв світу. У музеї представлені пам'ятки образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва Стародавніх Єгипту, Греції таРиму, країн Західної Європи (Італії, Франції, Фландрії, Голландії, Англії, Німеччини та ін.), Близького і Далекого Сходу. У1924 відкрито відділ американського мистецтва.

Відділи музею 

• Картинна галерея
• Західноєвропейська скульптура
• Відділ Стародавнього Єгипту
• Бібліотека
• Відділ ужиткового мистецтва (меблі, гобелени, порцеляна, дитячі іграшки)
• Відділ історичної зброї
• Історичні музичні інструменти
• Американське ужиткове мистецтво
• Фондосховище
• Середньовічне мистецтво (філія The Cloisters)
• Відділ малюнків і гравюр
• Мистецтво ісламських країн
• Мистецтво Давнього Єгипту
• Мистецтво Африки, Океанії і доколумбової Америки

Греко-римська галерея

Зала з ассирійськими рельєфами палацу Ашурнасірпала II